Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання у зв’язку з його пред’явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 240/10258/19.
Обставини справи
З матеріалів справи стає відомо, що у вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «В» звернулося до суду з адміністративним позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови головного державного виконавця Солом`янського ВДВС про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позову зазначав, що на виконання судового рішення Контрольно-ревізійному управлінню в Житомирській області видано виконавчий лист зі строком пред’явлення виконавчого документа до виконання до 21 вересня 2012 року.
Вказує, що стягувачем неодноразово подавався виконавчий лист на виконання, наслідком чого було відкриття виконавчих проваджень та подальші повернення виконавчого листа стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Також стверджував, що Північним офісом Держаудитслужби пропущено строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, а тому відповідач зобов’язаний був повернути виконавчий лист стягувачеві без прийняття його до виконання у зв’язку із пропуском такого строку.
Крім того позивач наголошував, що виконавчий лист був поданий начальником управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області без підтвердження її повноважень на вчинення дій від імені Північного офісу Держаудитслужби.
Вважаючи постанову головного державного виконавця Солом`янського ВДВС про відкриття виконавчого провадження протиправною, ТОВ «В» звернулося до суду з вимогою про її скасування.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в позові відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з відсутності порушення строку пред`явлення виконавчого листа, виданого 22 грудня 2018 року Житомирським окружним адміністративним судом до виконання. Зазначена позиція була підтримана і апеляційним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що частиною четвертою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред’явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.
Норми щодо переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв’язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
Отже, з аналізу частини четвертої та п’ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання у зв’язку з його пред’явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред’явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.
ВС наголосив, що така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.
Отже, установивши, що стягувачу виконавчий документ було повернуто 15 січня 2019 року, тобто строк був перерваний, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що головний державний виконавець Солом`янського ВДВС на підставі заяви стягувача про примусове виконання від 14 березня 2019 року, яка отримана органом виконавчої служби 19 березня 2019 року, у межах своїх повноважень постановою від 4 червня 2019 року відкрила виконавче провадження відповідно до вимог статті 12 Закону № 1404-VIII.
ВС зазначив, що порушення органом примусового виконання рішень правил реєстрації кореспонденції та строків відкриття виконавчого провадження не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.
Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Джерело:sud.ua