Поява інституту приватних виконавців може змінити величину збору, який повинен буде сплатити боржник. При кожній зміні виконавця борг буде рости на 12%. Це може підстьобнути боржника швидше розрахуватися зі стягувачем.
Поява перших приватних виконавців позначилась не тільки на учасниках, що представляють активну сторону, - стягувачів, а й на боржниках.
Загальною для обох сторін проблемою виявилися ті документи, які вже знаходяться на виконанні у державній виконавчій служби. Зокрема, збирачі зіткнулися з неможливістю передачі вже готових матеріалів таких виробництв приватним виконавцям.
Наприклад, стягувач, який раніше працював з державою, зумів виявити майно боржника і накласти на нього арешт. Але далі він вирішив продовжити цю справу вже з приватним виконавцем. Здавалося б, просте питання! При наявності такого бажання у стягувача напрацьовані матеріали просто повинні бути передані "приватнику" для продовження стягнення. Однак не так сталося як гадалося. Чинне законодавство такої передачі не передбачає.
Єдиний можливий варіант дії - відкликати документ без виконання і передати його приватному виконавцю. Що це може означати на практиці?
В першу чергу, "приватник" зобов'язаний буде заново провести ту ж процедуру, яка раніше проводилася держвиконавцем (направлення запитів, повідомлень, виявлення, арешт і опис майна). Але перед цим, в момент повернення документів за заявою, держава повинна зняти арешт з майна боржника в повному обсязі. Адже саме так вимагає закон.
З огляду на, що між зняттям арешту з майна та прийняттям документа до виконання приватним виконавцем пройде якийсь проміжок часу, цього може виявитися достатньо для того, щоб боржник міг заховати своє майно, переписавши його, наприклад, на третіх осіб.
Аналогічна ситуація буде і в тому випадку, якщо стягувач захоче поміняти приватного виконавця на іншого "приватника". Накладений арешт на майно боржника також буде знято, а новий виконавець буде змушений починати проводити всі дії з самого початку.
Інша проблема зачіпає самого боржника. І полягає вона не в тому, що приватний виконавець буде більш активно проводити стягнення, а в тому, що сума боргу при цьому збільшиться.
На сьогоднішній день, в разі примусового стягнення через державного виконавця боржник, крім обов'язку сплатити основну суму боргу стягувача, додатково ще повинен буде сплатити виконавчий збір в розмірі 10% від суми боргу та витрати на проведення виконавчих дій (до 2% від суми боргу). Таким чином, його початковий борг збільшується на 12%.
"Приватнику" також доведеться заплатити 12%. Він також стягує з боржника витрати на проведення дій (до 2% від суми боргу) і додатково 10% від суми боргу в якості свого основного винагороди.
Ця сума збору для багатьох боржників вже звична, оскільки була встановлена більш 15 років тому. По суті, 10% винагороди для приватного виконавця залишилося тим же збором.
Справжнім сюрпризом для боржників стало те, що в разі передачі стягувачем виконавчого документа для подальшої роботи "приватнику", боржник все одно повинен сплатити 10% збору державі. Тобто він заплатить одну і ту ж суму (12%) двічі.
При грубому округленні, початковий борг при цьому зростає на чверть (на 25%).
І це ще не все! У разі, якщо стягувач не буде задоволений роботою конкретного приватного виконавця, він може прийняти рішення про передачу виконання наступного, і тоді борг може збільшитися ще на 12%. І так до нескінченності.
Хоча деякі юристи вважають спірним можливість стягнення приватним виконавцем своєї основної винагороди та понесених витрат у разі якщо виконавчий документ передається іншому виконавцю. Однак на практиці для боржника це буде означати необхідність відстоювання своєї позиції в суді (а в ситуації боржника результат завжди може бути неоднозначним).
Єдине, що залишається для боржника, це постаратися виконати рішення до того, як стягувач вирішить поміняти виконавця. А ще краще зробити це перед тим, як стягувач піде до виконавця, і неважливо до якого - державного чи приватного.
Олексій Соломко